Репортаж Вероніки Чекалюк, науковиці, журналістки
У Посольстві України в Республіці Австрія відбулася дискусія та презентація книги Олесі Хромейчук «Смерть солдата. Історія, розказана його сестрою» — подія, що вийшла далеко за межі звичайної літературної зустрічі. Це була розмова про війну мовою особистої втрати, пам’яті та відповідальності — розмова, якої світ не має права уникати.
«Я воліла б, щоб не довелося писати цю книжку…» — з цих слів починається історія, яка не мала би бути написана. Проте саме вона стала необхідною. Книга Олесі Хромейчук — це глибоко особиста оповідь про загибель її брата, українського солдата Володимира Павліва, який загинув на фронті у 2017 році. Водночас це універсальна історія про досвід десятків тисяч українських родин — про горе, пам’ять і пошук способів жити далі в умовах війни.
Презентація книги в стінах українського дипломатичного представництва у Відні, англійською мовою, з можливістю ознайомлення з англомовним і німецькомовним виданнями, стала важливим актом культурної дипломатії. Вона чітко засвідчила: шлях до розуміння України для міжнародної спільноти пролягає не лише через політичні заяви чи статистику втрат, а передусім через історії реальних людей, у яких війна забрала найдорожче — життя.
Австрійська аудиторія долучилася до глибокої, уважної розмови під час зустрічі з відомою українкою — Олесею Хромейчук, очільницею Українського інституту в Лондоні. Її діяльність має стратегічне значення для України: саме через культуру, інтелектуальну присутність і чесний діалог з міжнародними аудиторіями формується уявлення про нашу державу у світі — не як про абстрактний простір війни, а як про країну з історією, пам’яттю, відповідальністю та гідністю.
Олеся Хромейчук — культурна менеджерка й публічна інтелектуалка, важливий «голос» України в Європі. Вона є моральним посередником між українським досвідом війни та західним суспільством. Її робота — приклад того, як особиста біографія, наукова глибина й чітка громадянська позиція перетворюються на інструмент сучасної культурної дипломатії.
У центрі обговорення була її особиста історія та книга «Смерть солдата. Історія, розказана його сестрою» — текст, що вже викликав значний міжнародний резонанс. Написана англійською та українською мовами й перекладена німецькою, ця книга виходить далеко за межі жанру мемуарів чи воєнної публіцистики. Це глибоко особистий і водночас універсальний документ війни.
Через історію загибелі брата авторка говорить про війну без пафосу й без дистанції. Вона не апелює до абстрактних понять — говорить мовою втрати, мовою сім’ї, мовою тиші, яка настає після смерті. Саме так Олеся Хромейчук відкриває іноземному читачеві справжній людський вимір української трагедії та гідності. Дорога ціна цієї війни — людське життя, і ця істина в книзі не прихована за жодною риторикою.
Сила цього тексту полягає в його чесності — у відмові спрощувати, романтизувати чи зводити війну до символів. Книга змушує читача співпереживати, а саме це робить її надзвичайно важливою для міжнародної аудиторії. Співпереживання та емпатія стають першим кроком до відповідальності — моральної, політичної, людської.
Для світу надзвичайно важливо пізнавати Україну крізь історії реальних людей — без пропагандистських фільтрів, без ідеологічних скорочень, без емоційної дистанції. У цивілізованому світі не може бути байдужості до того, що сьогодні відбувається в Україні, адже байдужість у цьому контексті є формою мовчазної згоди.
Культурна дипломатія, документування фактів, сила слова та фіксація людського досвіду війни сьогодні є потужними інструментами формування міжнародного розуміння й відповідальності. Саме тому такі книги й такі публічні розмови мають принципове значення — не лише для майбутнього України, а й для моральної позиції світу.
Щира подяка Христині Касьяновій за дипломатичну підтримку та високопрофесійне модерування цієї зустрічі, а також Ганні Гнедковій — за сприяння в організації презентації та популяризації української літератури у Відні.
