У XXI столітті людство живе в парадоксальній реальності. Одні люди мислять у категоріях сучасної науки — космології, еволюційної біології, нейронауки. Інші ж сприймають світ через моделі, сформовані тисячі років тому: міфологічні, релігійні або догматичні.
Чому так відбувається? Чому люди, належачи до одного біологічного виду, не еволюціонують синхронно у світоглядному сенсі?
Наука має на це відповідь.
Біологічна еволюція і когнітивна еволюція — не одне й те саме
З погляду генетики, Homo sapiens — надзвичайно однорідний вид. Біологічні відмінності між людьми мінімальні. Проте еволюція мислення не є автоматичним наслідком біологічної еволюції.
Науковці розрізняють:
-
біологічну еволюцію (зміни на рівні генів),
-
культурну та когнітивну еволюцію (зміни способів мислення, пояснення світу, систем знань).
Когнітивна еволюція залежить не від ДНК, а від:
-
освіти,
-
соціального середовища,
-
культури,
-
доступу до знань,
-
психологічних особливостей людини.
Саме тому вона відбувається нерівномірно.
Стадії мислення: чому люди бачать світ по-різному
Психологія розвитку давно описує стадійність мислення. Зокрема, роботи Жана Піаже, Лоуренса Кольберга та сучасні інтегративні моделі показують:
люди можуть зупинятися на різних рівнях когнітивного розвитку — і жити з цим усе життя.
У спрощеному вигляді ці рівні можна описати так:
1. Міфологічне мислення
Світ пояснюється через надприродні сили, богів, карму, долю. Причини подій шукають не в законах природи, а у волі вищих сил.
2. Догматичне мислення
Існує «єдина істина», яка не підлягає сумніву. Авторитет важливіший за перевірку фактів.
3. Раціонально-наукове мислення
Реальність пояснюється через докази, експерименти, логіку. Будь-яка теорія вважається тимчасовою і може бути спростована.
4. Системне та метакогнітивне мислення
Людина усвідомлює складність світу, ймовірнісну природу знань і обмеженість власного розуміння.
Наука підкреслює: перехід між цими рівнями не є обов’язковим. Багато людей ніколи не виходять за межі перших двох.
Освіта — важливий, але не вирішальний фактор
Освіта відіграє значну роль, але дослідження показують:
не рівень освіти сам по собі, а тип мислення, який вона формує, є ключовим.
Наукове мислення вимагає:
-
здатності до критичного аналізу,
-
толерантності до невизначеності,
-
готовності визнавати помилки,
-
відмови від простих відповідей.
Для багатьох людей це психологічно складно.
Чому наука емоційно важча за віру
Нейропсихологія дає ще одне пояснення.
Мозок людини еволюційно налаштований не на пошук істини, а на виживання і зниження тривоги.
Міфологічні та релігійні картини світу:
-
дають прості пояснення,
-
створюють відчуття сенсу,
-
знижують екзистенційну тривогу.
Наукова ж картина світу:
-
визнає випадковість,
-
не гарантує справедливості,
-
не обіцяє абсолютного сенсу.
Саме тому наука емоційно менш комфортна, і не всі люди готові її прийняти, незалежно від інтелекту.
Що кажуть дослідження про вчених і релігійну віру
Соціологія науки фіксує суттєві відмінності між науковою спільнотою та загальною популяцією.
За даними масштабних опитувань у США та Європі:
-
серед науковців частка атеїстів і агностиків значно вища, ніж серед населення загалом;
-
залежно від країни й галузі науки, від 50% до 70% учених не дотримуються традиційних релігійних вірувань.
Водночас наука не забороняє віру. Вона лише вимагає відокремлювати віру від пояснення фізичної реальності та природних процесів.
Інтелект — не єдиний чинник еволюції мислення
Дослідження показують, що різницю у світоглядах визначає не лише IQ. Важливими є:
-
відкритість до досвіду (особистісна риса),
-
толерантність до невизначеності,
-
готовність змінювати переконання,
-
психологічна безпека.
Людина може бути інтелектуально здібною, але психологічно не готовою відмовитися від простих і знайомих моделей світу.
Чому суспільство завжди буде неоднорідним
З наукової точки зору, еволюція людства — це не лінійний процес і не рух строєм.
У будь-який історичний момент співіснують:
-
архаїчні,
-
релігійні,
-
наукові,
-
постнаукові способи мислення.
Це не збій системи, а її фундаментальна властивість.
Еволюція — це не час, а готовність
Люди не еволюціонують одночасно, тому що:
-
мозок не запрограмований на істину, а на безпеку;
-
культура і знання поширюються нерівномірно;
-
когнітивний розвиток має стадії;
-
психологічна стабільність часто важливіша за наукову картину світу.
Еволюція світогляду — це не питання епохи, а питання внутрішньої готовності жити у складному, невизначеному світі без простих відповідей.
Наукові джерела та дослідження
-
Jean Piaget — The Psychology of Intelligence
-
Lawrence Kohlberg — Stages of Moral Development
-
Pew Research Center — Scientists and Religion in America
-
Steven Pinker — Enlightenment Now
-
Daniel Kahneman — Thinking, Fast and Slow
-
Festinger, L. — A Theory of Cognitive Dissonance
