У новому інтерв’ю з Оленою Тополею журналістка та блогерка Раміна поділилася особистою історією про спробу шантажу інтимним відео. У розмові вона зазначила, що п’ять років тому переживала схожу ситуацію і додала:
«…у мене навіть не було рік сексу, бо я тоді навіть була не тут — я навчалася в москві».
Ця фраза прозвучала як побіжний факт біографії. Проте в українському контексті вона не може залишитися поза суспільною рефлексією.
П’ять років тому — це 2019 рік. На той момент війна вже тривала шостий рік. З 2014 року Україна втратила тисячі військових і цивільних, а частина територій залишалася окупованою.
Для частини суспільства повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року стало моментом істини. Але для багатьох українців війна почалася значно раніше.
І саме тут виникає складне питання:
чи усвідомлювали тоді публічні особи, інфлюенсери, медійники відповідальність за свої вибори та публічні позиції?
Раміна сьогодні активно висвітлює війну, бере інтерв’ю у військових, волонтерів, говорить про підтримку України. Її позиція зараз є чіткою і проукраїнською.
Проте суспільна пам’ять не обмежується лише періодом після 2022 року.
І це не про засудження.
Це про розуміння трансформації.
Чи була ця зміна позиції результатом глибокого переосмислення?
Чи війна для частини українських медійників почалася лише тоді, коли її неможливо стало ігнорувати?
Українське суспільство сьогодні дуже чутливе до щирості.
І саме тому кожне слово публічної людини має вагу.
Особливо якщо за нею — аудиторія в сотні тисяч.
Можливо, найважливіше в цій історії — не те, де людина навчалася п’ять років тому.
А те, чи готова вона чесно говорити про свою трансформацію сьогодні.
