За ініціативи Посольства України в Австрії 2 лютого у Відні відбулося вшанування памʼяті Івана Пулюя. Його постать — складну, багатовимірну, європейську — вшанували спільно з українською громадою, студентами, митцями, дипломатами у місті, де Пулюй жив, працював, викладав і де його ім’я довгий час було відоміше, ніж на батьківщині.
Зимового ранку зібралися українці , для яких життя за кордоном — щоденна робота зі збереження ідентичності. У Відні, пам’ять про Пулюя прозвучала як нагадування про те, що українська присутність у Європі має глибоке коріння і власну традицію.
Пулюй і рентген: історія несправедливого мовчання
Світовий вчений Іван Пулюй увійшов в українську культуру як перекладач Біблії, людина, яка разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким здійснила перший повний переклад Старого і Нового Завітів українською мовою. Філологічна праця — акт культурної зрілості нації, яка завжди заявляла про себе мовою сакрального тексту.
Пулюй добре розумів: народ, який не має права говорити з Богом рідною мовою, рано чи пізно втратить право говорити про себе у світі. Для світу Іван Пулюй — передусім фізик. Учений, який працював із катодними та Х-променями задовго до того, як вони отримали назву «рентгенівських», створив власні вакуумні трубки — відомі як лампи Пулюя, — що давали надзвичайно чітке випромінювання.
Факт, який довгий час залишався поза популярними наративами:
саме Пулюй отримував одні з перших і найякісніших рентгенівських знімків у Європі, зокрема зображення кісток та сторонніх предметів у людському тілі. Український геній намагався пояснити фізичну природу Х-променів, тоді як Рентген обмежився фіксацією самого явища.
Іронія історії полягає в тому, що ім’я Рентгена стало символом відкриття, тоді як Пулюй — його інтелектуальним фундаментом. Це класичний випадок, коли наукова слава не завжди йде поруч із науковою глибиною.
Пулюй не був «ображеним генієм». Він працював, писав, викладав, мислив у масштабах Європи, автор понад 50 наукових і науково-популярних праць з фізики та електротехніки, опублікованих різними мовами.
За свою наукову й викладацьку діяльність Іван Пулюй був відзначений орденом Залізної корони ІІІ ступеня, нагороджений Хрестом ордена Франца-Йосифа, мав високий титул Радника двору. Це був офіційно визнаний учений Австро-Угорської імперії — і водночас свідомий українець.
Для нього не існувало конфлікту між європейськістю й українськістю. Навпаки — одне підсилювало інше. Пулюй належав до спільноти інтелектуалів, які не зрікалися свого походження заради кар’єри.
Після вшанування біля будинку, де мешкав Пулюй, учасники події залишилися на філіжанку кави, щоб обговорити творчий, науковий та перекладацький доробк Івана Пулюя.
Іван Пулюй помер 31 січня 1918 року — у момент, коли стара Європа руйнувалася.
Вшанування пам’яті Пулюя у Відні — доводить, що українська присутність за межами України відчутна.
Текст в світлини надіслала до редакції Вероніка Чекалюк — публіцистка, науковиця та іміджмейкерка, авторка праць, присвячених збереженню української ідентичності у світі. Для неї участь у вшануванні пам’яті Івана Пулюя має особливе значення, оскільки вона розглядає цю подію як продовження важливої справи українців, котрі ідентифікують себе з Україною. Завдяки своїй професійній позиції та досвіду Чекалюк сприяє тому, щоб спадщина видатних українських постатей надихала нові покоління.
