У сучасному світі, де інформація ллється нескінченним потоком, все більше людей повертаються до читання. І це не просто хобі — це стиль життя. Читати стало модно.
Читання не асоціюється з нудьгою чи “занудством”. Літературний експерт, науковець, волонтер Вероніка Чекалюк розповідає: «Сьогодні книга — частина крутого іміджу, культурний капітал, спосіб виразити себе. Військові читають на фронті! Науковці в бібліотеці…Молодь читає у кав’ярнях, фотографується з книжками в Instagram, обговорює сюжети у соцмережах. У книгарнях — черги, на книжкових фестивалях — аншлаги. Це нова хвиля. Кава і книга. Читання — спосіб уповільнитись у світі, де все летить. Це простір для себе, своїх думок і почуттів. Книга дозволяє почути себе — без фільтрів, алгоритмів і реклами. А ще — читання об’єднує. Люди створюють книжкові клуби, обговорюють прочитане в коментарях, обмінюються порадами. В аеропортах відкрито читальні. Це жива комунікація, в якій народжується щось більше, ніж просто думка про сюжет. До речі, ми передали книги українського вченого, філософа, Олега Кришталя , його книги написані мета мовою, содовою майбутнього людства. Ці книги англійською і українською мовами у 2025 році передані до відкритих книгарень аеропортів у Європі». До речі, чи може аеропорт бути місцем тиші? Місцем, де хочеться залишитися трохи довше не через затримку рейсу, а тому що саме тут — спокій, який важко знайти навіть удома. Аеропорт Гельсінкі ламає стереотипи про гамір, черги, безперервні оголошення й нервове очікування. Тут між терміналами закладено простори, створені не для метушні, а для повернення до себе, гармонії і читання.
Aukio. Незвичайна, майже чарівна зона, де 360-градусний відеоекран огортає фінськими пейзажами: лісами, водоспадами, північним світлом. Але головне — звуки. Високоточна акустика дозволяє тобі чути спів птахів, шум вітру в кронах дерев, шелест води, ніби ти справді не в будівлі, а на лісовій стежці. Це не ілюзія — досвід. У цьому просторі слова книги ніби лунають глибше, ніж будь-де. Тут хочеться читати не поспіхом, не через обов’язок, а тому, що слово в таких умовах дихає.
У Терминалі 2 створено капсули тиші, релакс-крісла, вітальні, де можна полежати, потягнутися, подумати, почитати. Дерево, м’яке освітлення, природні кольори — усе працює на заспокоєння. Це ніби фінська версія дзену: без надмірностей, без шуму, лише простота, яка лікує. Metsä — простір, у якому відтворено відчуття лісу. Реальний мох, аромати деревини, приглушене світло й розсіяна тиша. Тут можна не поспішати, не гортати стрічку новин. Лише відчувати присутність — себе, книги, повітря.
У Quiet Room ти не чуєш нікого. Навіть свої думки починають звучати трохи м’якше. А Maja Living Room — прихисток для душі: зручні крісла, скандинавський дизайн і атмосфера мʼякої тиші. Туристи розповідають про дивне відчуття — між двома рейсами знайти щось таке, чого давно не було в щоденному житті: просту внутрішню гармонію. Читати у цьому просторі — як медитувати. Кожна сторінка відлунює глибше. І навіть якщо ти не дочитав — щось головне вже залишилося з тобою.
Аеропорт Гельсінкі — простір, де маршрути стихають. Де знову чуєш себе. І починаєш подорож не з посадки в літак, а з моменту тиші, яку наважився прийняти. Читайте) діліться відгуками…
